З лекцій "Стратегії розвитку університетів" проєкту “Інноваційного університету та лідерства” (листопад 2019)
- Стратегія не є загальними словами
- Має бути чіткий план використання ресурсів, кроків взаємодії тощо
- Починати з того, що хочемо, що маємо, які ризики
- Якщо стратегія не містить конкретних кроків, то вона перетворюється в маніфест
- Глобальні рейтинги – індустрія, якій цікавий не розвиток, а власне благополуччя
- Гонитва за рейтингами провокує плагіат
- Освіта стала сектором економіки – стейкхолдери визначають рівень знань
- Не можна оцінювати рейтингами талановитих викладачів
- Університети хочуть вижити, тому мусять підлаштовуватися під вимоги ринку працю
- Необхідно зменшити кількість студентів, щоб підвищити якість
- Потрібно знати зміст середньої освіти, щоб гармонізувати програму в університеті
- Чітка кореляція між успішністю студентів і опануванням математики
- Досвідчені науковці, які вже не дають наукових результатів, можуть перейти на викладацьку роботу
- Інтердисциплінарність та міжгалузевість є актуальним трендом, дозволяє максимально повно використати потенціал вчених на основі об’єднання кращих для вирішення нових задач-викликів
- Сумнів щодо користі науки є дещо обґрунтованим через втрату принципів академічної етики
- Сумнів щодо користі науки є дещо обґрунтованим через втрату принципів академічної етики
- Потрібно не лише забезпечити ринок праці, а й виховати роботодавців
Робота над стратегією
- Стратегія не є загальними словами
- Має бути чіткий план використання ресурсів, кроків взаємодії тощо
Починати з того, що хочемо, що маємо, які ризики - Якщо стратегія не містить конкретних кроків, то вона перетворюється в маніфест
Події, пов’язані з розробкою стратегії (на прикладі University of Oslo):
11/02/20ної ідентичності UiO як наукомісткого університету, що це може стимулювати нове мислення про те, як дослідження та освіта можуть бути пов’язані по-новому)
01/03/2019 Що тепер, UiO? – Студентська конференція 2019 року (залучення студентів до підготовки стратегії)
04/03/2019 Стратегія UiO 2030 з глобальної точки зору (Комітет розробників пропонує студентам та співробітникам обговорити роботу UiO щодо стратегії 2030 в глобальній перспективі. Який вибір повинен зробити UiO, щоб бути впевненим у основних цінностях університету та сприяти кращому світу?)
07/03/2019 Відкрита зустріч поза межами UiO (Для всіх, хто хоче зробити свій внесок у роботу групи)
квітень 2019 Дослідження. Освіта. Знання у використанні
08/10/2019 Відкрита нарада щодо стратегії 2030 року (Як буде розвиватися університет протягом наступних десяти років? Які цілі ми повинні мати для досліджень та освіти? Після багатьох пропозицій цієї весни стратегія 2030 готова до консультацій між 1 жовтня та 1 листопада)
Оцінювання ефективності (критерії, рейтинги, і не тільки)
Білл Рідінгс “Університет в руїнах” (1994):
Студентський корпус вимірюється за оцінками на вступних іспитах (чим вище, тим краще), середнім балом за час навчання (чим вище, тим краще), кількістю студентів «з інших провінцій» (чим більше, тим краще) і кількістю студентів, які закінчили навчання за стандартний відрізок часу (нормалізація вважається перевагою). Розмір і якість навчальних груп вимірюються зі співвідношення студентів і викладачів (яке повинно бути низьким), а також співвідношенням штатних співробітників і погодинників або аспірантів, які працюють асистентами викладачів (яке повинно бути високим). Факультет оцінюється за кількістю викладачів, що мають ступінь доктора, за кількістю викладачів, що мають нагороди, а також за кількістю та обсягом отриманих федеральних грантів – ці показники зараховуються як плюс. Категорія «фінанси» описує фіскальне благополуччя університету виходячи з частки бюджетних коштів, що спрямовується на поточні витрати, обслуговування студентів і наукові розробки. Бібліотечні фонди аналізуються відповідно до кількості томів на одного студента і відсотком університетського бюджету, які виділяються на потреби бібліотеки, а також на придбання нової літератури. Остання категорія, «репутація», залежить від числа колишніх випускників, які жертвують кошти на потреби університету, і результатів «опитування вищих посадових осіб університетів і головних виконавчих директорів найбільших канадських корпорацій». Кінцевим результатом є показник досконалості, який вираховується шляхом складання отриманих даних в пропорції: 20% – студенти, 18% – академічні групи, 20% – факультет, 10% – фінанси, 12% – бібліотеки і 20% – «репутація».
При ознайомленні з даною процедурою відразу виникає питання до довільність питомої частки факторів і спірність кількісних індикаторів якості.
Поставивши під сумнів відносну вага, що приписується кожній категорії, ми можемо також поставити ряд фундаментальних питань про те, що являє собою якість в освіті. Чи є оцінки єдиним способом вимірювання досягнень студентів? Чому на перше місце висувається ефективність, що автоматично робить закінчення університету «вчасно» гідністю? Скільки часу потрібно, щоб стати «освіченим»? Дослідження «Маклінс» передбачає, що кращий викладач – той, хто має найвищу університетську ступінь і найбільше число грантів, викладач, який найкращим чином відтворює систему. Але чому саме це робить викладача хорошим? Чи обов’язково кращий університет є найбагатшим? Який стосунок до знання мають бібліотечні фонди, коли бібліотека розглядається як місце його зберігання? Чи дійсно кількісні показники – найкращий спосіб вимірювання значущості бібліотечних фондів? Чи повинно знання просто вилучатись зі сховищ або воно повинно проводитися в процесі викладання? Чому вищі посадові особи університетів і головні виконавчі директори найбільших корпорацій здатні краще за інших судити про репутацію? Чи не веде використання категорії «репутація» до того, що упередження зводяться в ранг індикатора цінності? Як відбиралися конкретні фігури? Чому результати «репутаційного опитування» включаються в рейтинг, який за задумом покликаний створювати цю саму репутацію?
