Приклади стратегій університетів

Особливості стратегії розвитку українських університетів (за Т. Фініковим):

• Наявність у більшості українських ЗВО стратегій, планів стратегічного розвитку та інших подібних документів. Найбільш адекватно вони виглядають за умови розробки в останніх два-три роки.
• Однак в більшості виглядають скоріше як концепції, перевантажені загальними деклараціями, страждають на недостатню розробленість практичних завдань
• Надмірна прив’язаність до ректорських виборчих кампаній
• Орієнтація цих документів значною мірою на демонстрацію «нагорі», а не на використання як інструментарію організації діяльності «внизу»
• Майже повна відсутність інфографіки, ілюстрацій, суто бюрократичний стиль викладу
• Структура (у більшості випадків) є калькою зі традиційних звітів про діяльність університетів
• Практично відсутні використання бенчмаркінгу та компаративних досліджень (як з українськими, так і зарубіжними університетами)
• Відсутність «вбудованих» процедур та практики щорічного аналізу та корекції наявних планів
• Недосконале розроблення системи індикаторів оцінювання діяльності (очевидна перевага надана якісним індикаторам)
• Мала розповсюдженість практики залучення до розробки та реалізації відповідних планів основних внутрішніх та зовнішніх стейкхолдерів університетів
• Переважний розгляд стратегії свого закладу в контексті області, лише інколи в масштабах регіону, за невеликими виключеннями в національному масштабі
• Слабка розвинутість практик об’єктивного аналізу потреб ринків праці різного рівня, ресурсних потреб та можливостей створення нових напрямів освітньої та наукової діяльності