Матеріали тренінгів

11-12 червня 2019 року, Київський національний торговельно-економічний університет
Міжнародна конференція 

Виступ Сергія  Квіта

ЯКІСНА ВИЩА ОСВІТА (ВИСТУП НА МІЖНАРОДНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ “РОЗБУДОВА СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ”, 11-12 ЧЕРВНЯ 2019, КНТЕУ).

Шановні колеги! Нам варто з’ясувати, за яких умов українська вища освіта стане якісною і конкурентоздатною на міжнародній арені. Чи є вона такою зараз? Тобто чи задоволені ми з Вами теперішнім станом справ? Якщо відкинемо «великих слів велику силу», то маємо чесно визнати: ні, не задоволені. Отже, з якими викликами ми стикаємося сьогодні?

По-перше, концепція вищої освіти як соціального проекту в Україні домінує над концепцією якості. Якщо до ЗВО вступає біля 80 % випускників шкіл, годі очікувати належної якості від пропонованих освітніх послуг. Звернімо увагу, що ця пропозиція значно перевищує попит, а в обрахунку загальної кількості різноманітних ЗВО та їхніх філій, що у свою чергу також виступають окремими освітніми закладами, між експертами навіть немає згоди. Наявність певного диплому не завжди свідчить про відповідну кваліфікованість випускника ЗВО, що вже відбивається практично на всіх сферах професійного і суспільного життя держави.

По-друге, політична турбулентність, зокрема як наслідок недоосвіченості українського суспільства та його політичної репрезентації. Часто важливі рішення в освіті приймаються не на підставі професійної експертизи, застосування відповідного міжнародного досвіду та визначеної політики (у розумінні policy), а згідно з (пост)радянськими стереотипами, поверховими суб’єктивними судженнями чи звичайною політичною доцільністю.

По-третє, фундаментальний брак коштів. Не зважаючи на те, що освітня галузь фінансується на рівні біля 6 % ВВП, що співставно з провідними за рівнем системи освіти країнами світу, Україна має порівняно невеликий ВВП, тому не може виступати реальним конкурентом. Те саме стосується загрозливо мізерного фінансування наукових досліджень.

По-четверте, руйнівні наслідки браку коштів посилюються повільною імплементацією Закону «Про вищу освіту» в частині запровадження фінансової автономії, або ж, іншими словами, зміни економіки вищої освіти. Мова йде про перехід від державного замовлення до базового фінансування на підставі об’єктивних критеріїв якості, з усіма супутніми наслідками передачі в руки ЗВО необхідних фінансових важелів для власного розвитку. Також про розширення державно-приватного партнерства.

Повна академічна автономія, якої домоглися українські університети, лише тоді дасть свої позитивні наслідки, коли її можна буде капіталізувати за принципом: «хто добре працює, той добре живе». Відповідно мають фінансуватися найкращі університети та освітні програми, що усвідомлюють власні місію і цінності, розвивають унікальну внутрішню культуру, у т.ч. стосовно забезпечення академічної якості.

Сьогодні ми ведемо мову про лише один сегмент реформування української вищої освіти, пов’язаний з очікуваннями від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Ми почали працювати з останніх днів лютого 2019 року. Слід розуміти, що ця політика якості буде успішною лише в контексті піднесення національної економіки та успіху інших ключових реформ, таких, як децентралізація, “Нова українська школа”, декомунізація, подальша євроінтеграція України.

Від імені Національного агентства я хочу підкреслити, що головна ідея, яку б ми хотіли поширити – це взаємна повага і довіра. Без довіри не відбуваються ніякі великі перетворення. Так само, лише на довірі можна будувати нову систему акредитації та забезпечення якості вищої освіти.

Національне агентство активно працює над розробкою нової нормативної бази. Нами було підготовлено ряд документів, серед яких концептуально найбільш важливий – це Положення «Про акредитацію освітніх програм». Адже свою акредитаційну діяльність ми починаємо з освітніх програм, потім переходимо до спецрад по захисту дисертацій, далі інституційна акредитація ЗВО і нарешті – акредитація незалежних акредитаційних агентств.

Одним з підтверджень того, що нові підходи до акредитації в нашій державі суголосні сучасній західноєвропейській практиці є те, що Національним агентством затверджений список зарубіжних агентств, що належать до Європейського реєстру із забезпечення якості вищої освіти (EQAR), висновки яких визнаватимуться в Україні. Тобто вітчизняні ЗВО можуть звертатися по акредитацію як до Національного агентства, так і до будь-якої іншої зарубіжної установи із згаданого переліку.

Отже, акредитація освітніх програм не обмежується лише перевіркою відповідності ліцензійним умовам та стандартам вищої освіти. Життя не стоїть на місці: освітня програма може розвиватися й тому дещо змінюватися у порівнянні із своїм первісним виглядом. Також освітні програми в межах тих самих стандартів (якщо вони вже існують), можуть відрізнятися між собою відповідно в різних ЗВО. Ми заохочуємо ініціативу і конкуренцію, що спираються на принципи університетської автономії.

Іншими словами, акредитація освітніх програм – це не огляд різноманітних довідок чи перевірка наявних документів, так само, це не контроль залишкових знань студентів. Оскільки акредитація безпосередньо пов’язана із забезпеченням якості навчання і викладання, Національне агентство під час проведення акредитації має з’ясувати здатність університету забезпечувати якісний освітній процес.

Тому робота самої експертної комісії матиме, згідно із соціологічною термінологією, переважно якісний характер. Члени цієї комісії зустрічатимуться з управлінцями, викладачами і здобувачами вищої освіти певної освітньої програми, щоб зрозуміти, наскільки усвідомлено вони включені в організацію освітнього процесу і наскільки  освітня програма відповідає Критеріям, представленим у Положенні «Про акредитацію…»

Кількісна частина буде представлена у звіті самооцінювання, що частково буде пов’язаний з ліцензійними умовами. Новий процес акредитації відбуватиметься без жодних паперів, лише онлайн. Всі необхідні нормативні документи, рекомендації та інструкції будуть розміщені у вільному доступі на нашому веб-сайті. Національне агентство відкрите до спілкування і побажань ЗВО. При потребі ми будемо розширювати глосарій, створювати додаткові роз’яснення.

Важливо, що при акредитації освітньої програми також будуть присутні якісь інституційні елементи. Зокрема це стосується системи внутрішнього забезпечення якості. Зовсім не страшно, якщо заклад вищої освіти ще не має якихось внутрішніх документів чи не запустив певні процедури, передбачені Положенням «Про акредитацію…». Згадані мною Критерії акредитації є достатньо широкими. В їхніх рамках ЗВО можуть надавати будь-які аргументи на свою користь, у т.ч. документального характеру, згідно з тими ж принципами університетської автономії.

Головне, щоб ЗВО реагували на зауваження, вели діалог з експертами Національного агентства. Ми бачимо своє завдання в тому, щоб допомагати університетам в їхньому якісному зростанні, надавати консалтингові послуги, мати постійну плідну співпрацю. Ще раз повторюся, що довіра, добра воля і співпраця – ось наші засадничі принципи. Лише на підставі довіри ми зможемо віднайти сучасний український університет, примножуючи довіру до вітчизняної вищої освіти від інших стейкхолдерів, передусім абітурієнтів і працедавців.

Ми це будемо робити також через інструмент університетських рейтингів, що працюватимуть на основі прозорих і вимірюваних критеріїв. Вже оголошені відкриті конкурси на створення пулу експертів та відбору кандидатів до галузевих експертних рад. Практично готова нормативна база для діяльності Національного агентства в частині різноманітних апеляцій, оскарження рішень, у т.ч. спеціалізованих вчених рад та в частині дотримання академічної доброчесності.

Нам допомагають вітчизняні та іноземні експерти. Інтернаціоналізація, інтеграція Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до відповідних міжнародних структур, у першу чергу до ENQA та включення до EQAR, є частиною нашої політики.

Підсумовуючи скажу, що нова концепція забезпечення якості української вищої освіти може виглядати новою лише у парадигмі самоізоляції нашої держави. Адже ми живемо у глобальному світі. Тому маємо відповідати сучасним західним підходам. В українському контексті Національне агентство пропонує лише зміну наголосів і процедур на користь дебюрократизації та здорового глузду.

Сподіваюся, це слушний час для імплементації відповідних норм важливих і прогресивних Законів України «Про вищу освіту» (2014) та «Про освіту» (2017).

За матеріалами education-ua.org

16-17 січня 2020 року, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького 
Міжнародний фонд досліджень освітньої політики
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти

Відео:

• Сесія 1 (Н. В. Стукало, Т. В. Фініков, Ю. М. Рашкевич)
• Сесія 3 (В. Г. Алькема)
• Сесія 4 (А. В. Бардась, І. І. Лиман, Н. В. Стукало, Н. В. Фініков)

Презентації:

• Стукало Н. В. Аналіз критеріїв оцінювання якості освітньої програми – критерії 1.4, 4.2, 2.6, 5.4, 8.1, 9.3
• Рашкевич Ю. М. Освітні програми: побудова, опис, визнання
• Артюхов А.Є. Оцінювання практик протидії ЗВО проявам академічної недоброчесності: нормативна база or/and/versus дієві механізми
• Алькема В. Г. Новий підхід до акредитації освітніх програм та механізм його реалізації